Євген Лисик

Євген Лисик – львівський художник-сценограф. Створив сценографії до 76-ти вистав. Постановки здійснено у театрах України, Росії, Білорусії, Польщі, Маедонії та Туреччини

Учень Романа Сельського.

1954 – робота в декораційному цеху Львівського оперного театру, де головним художником був талановитий митець Ф.Нірод, який став першим наставником
1960 – закінчення навчання, дипломований спеціаліст Лисик продовжив роботу в Оперному театрі як художник-постановник
1960 – прем’єра балету «Болеро» на музику М.Равеля, перша самостійно оформлена вистава Євгена Лисика
1961 – після від’їзду Ф.Нірода до Києва, Є.Лисик стає головним художником Львівського оперного театру
1962 – прийом у Спілку театральних діячів України
1967 – звання Заслуженого діяча мистецтв України
1971 – за роботу над оперою Б.Лятошинського «Золотий обруч» Є.Лисик здобув звання лауреата Державної премії ім..Т.Шевченка і був нагороджений орденом «Знак пошани»

Творчі пошуки Євгена Лисика в інституті розцінили, як прояв формалізму. За що його було відраховано із ІV курсу, проте незабаром відновлено

Створив сценографії до 76-ти вистав, найвідоміші з яких: «Спартак» А. Хачатуряна, «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва, «Есмеральда» Ц. Пумі, «Лускунчик» П. Чайковського, «Сотворення світу» А. Петрова, «Медея» Р. Габічвадзе, «Золотий обруч» Б. Лятошинського, «Тангейзер» Р. Вагнера, «Дон Жуан» А. Моцарта, «Вій» Губаренка, «Отелло» Д. Верді та ін. Постановки здійснено у театрах Львова, Києва, Донецька, Одеси, Мінська (Білорусія), Москви, Ленінграда, Свердловська (Росія), Варшави (Польща), Скоп’є (Македонія), Анкари (Туреччина).

Євген Лисик вперше спробував себе у ролі художника-сценографа під час служби в армії (1950-1953), при оформлені декорацій вистав для полкового театру.