Євгеніуш Гросс (Eugeniusz Gros(s) )

Євгеніуш Гросс (Eugeniusz Gros(s) )

  • 21 березня 1878, Львів – 14 жовтня 1947
  • Живописець, педагог, суспільний діяч. Працював реставратором пам’яток, популяризатором мистецтвознавства на радіо, друкувався у торунській пресі.

    Син живописця-любителя. Навчався на факультеті інженерії Львівської Політехніки.
    1907–1909 – навчання в Краківські академії мистецв, в майстерні Леона Вичулковського. Потім вивчав рисунок у Промисловій Школі у Кракові.
    Близько 1920 р. оселився в Торуні, де потому багато років працював викладачем.
    1920–1936 – був активним діячем поморської філії ТПОМ, а також співзасновником торунського «Братства Митців», котре організувало більше від 30-ти виставок.

    Під час ІІ Світової війни Євгеніуш Гросс мусив переховуватись за межами міста.
    Повернувшись до Торуні у 1947 р., став одним з співзасновників Торунської філії СПХ. Малював переважно краєвиди та натюрморти, зокрема з квітами; крім того, працював у жанрі карикатури, займався плакатом.

    Його твори експонувались у Львові, у 1912 р. – у Кракові, під час І Загальної Виставки СПХ, а також в Торуні, у 1921, 1933, 1934 рр., та в Бидгощі, у 1930 та 1933 р. У 1948 р. відбулась посмертна виставка творів художника у торунській філії СПХП.

Джерела:
1. Б. М. Пінчевська. Творчість єврейських художників Східної Галичини 1900-1939 років. Корсунь-Шевченківський, Корсунський видавничий дім “Всесвіт”, 2013. 240 с.

Інші профілі

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко досліджує тему особистої пам’яті та пам’яті міста, велику увагу у своїх проєктах приділяє архітектурі й організації простору. Митець працює зі знайденими об’єктами та вторинно використаними матеріалами, як-от скло, тканина, фотографії, афіші, тексти, плани виставкових приміщень, документації виставок, пам’ятні речі

Віталій Матухно

Віталій Матухно

Куратор та митець із Лисичанська. Працює з аналоговою і цифровою фотографією, цифровим колажем, експериментальною музикою. Основні теми робіт: дослідження постіндустріального пейзажу Луганщини й Донеччини та процесу деіндустріалізації загалом. Працює зі зникаючою пам’яттю та робить спроби її зберегти, рефлексує про свій досвід життя у «вмираючому» місті

Марія Богомолова

Марія Богомолова

Важливою складовою мистецької практики Марії Богомолової є дослідження матеріалів, що стають невіддільною частиною її графічних робіт. Більшість із них — це рослини, тканина й те, що винайдено у поєднанні людської праці та природних ресурсів. Матеріал стає активним учасником роботи та формує новий контекст розуміння твору

вверх