Ефраїм Моше Лілієн (Ephraim Moses Lilien)
- 23 травня 1874, м. Дрогобич, Львівська обл. – 18 липня 1925, Баденвайлер, Баден, Німеччина
- Краківська Школа пластичних мистецтв Яна Матейка (1889-1893)
Мюнхенська академія мистецтв (1894-1898) - Роботи
Галичанин, який стояв у витоків югент-штилю. Ефраїма Моше Лілієн вважають найвидатнішим із тих єврейських митців, які у своїй творчості висвітлювали сіоністську тему
Батько Ефраїма Моше Лілієна, ортодоксальний єврей, працював токаром по дереву. Він і виявив у сина дар рисувальника. Давши дитині початкову традиційну освіту і не маючи коштів оплачувати подальше навчання, батько відправив його до Львова до заможних родичів, які влаштували Ефраїма учнем до художника, що займався рисуванням афіш, шильд і рекламних плакатів.
1889-1893 – навчання в Краківській академії мистецтв
1893-1894 – заробивши 50 золотих ринських, Лілієн витрачає їх на курс рисунку у Віденській академії мистецтв
1894-1898 – навчання в Мюнхенській академії мистецтв
1887 – робота художником в журналі «Юґенд», німецькому флагмані новомодного стилю «модерн», який ще називали «юґенд-штіль» — завдяки графічним роботам Лілієна
1898 – переїзд до Берліна, початок співпраці з найпопулярнішими журналами «Грація», «Ост унд Вест», «Сімпліціссімус», «Пан», «Вальтшпігель»; ілюструє для видавництва «Vorwärts» роман Й.Вільденрата «Митник з Клаузена»
1900 – знайомство з німецьким бароном, поетом і фольклористом Бьоррісом фон Мюнхгаузеном, який запрошує Лілієна до втілення великого проекту — ілюструвати для берлінського видавництва Marquard u. Co. книгу «Пісні Ґетто» їдишського поета Моріса Розенфельда (Моше Яків Алтер, 1862-1923), яку барон перекладав на німецьку.
1902 – виступив одним із засновників першого єврейського національного видавництва Jüdischen Verlags, в якому був і художником, і редактором, і завідував економічною частиною. Того ж року він приїздив до Росії для підготовки (спільно з Максимом Горьким) збірки єврейської літератури, що так і не вийшла через події 1905 року
1906 – викладав у перших класах нової школи і залишив свій нестертий відбиток на стилі молодого ізраїльського мистецтва, яке тоді лише формувалося. У перших двох десятиліттях XX століття роботи Ліліена слугували за взірець для митців, які групувалися навколо «Бецалеля»
1914 – у Львові відкрилася виставка робіт Ліліена в Towarzystwie Przyjaciół SZTUK Pięknych
1914 – знову відвідує Палестину, але тепер як офіцер австро-угорської армії, куди був призваний як військовий фотограф і художник. Після закінчення війни він вернувся до Берліну, де активно продовжив кар’єру книжкового ілюстратора
1922 – у видавництві «Benjamin Harz» вийшла велика книга-альбом Лотара Брейгера «Е.М.Лілієн» з біографією художника і 226 репродукціями його робіт
1923 – у Нью-Йорку відкрилася виставка книжкових ілюстрацій Лілієна (ілюстрації до Старого Заповіту, «Пісні ґетто», поеми на біблійні теми християнських поетів, поеми на їдиш М.Розенфельда, перекладені німецькою тощо)
