Бувбачив про проєкт «4/10» Василя Бажая у галереї «Дзиґа»

Як завжди, розпочав із анотації. Цього разу вона виявилась незвичною. Все тому, що автор відмовляється як називати твори, так і чітко пояснювати суть проєктів. Проте ця виставка не залишилась без коментаря, бо глядачам запропоновано дещо незвичну анотацію, роль якої виконує текст Р. Ганкевича. Він є штучно ускладненим відсутністю абзацних відступів і великих букв, але структурований цілком зрозуміло. Перша частина є своєрідним есе на тему лабіринту, творчості і власного «я», а друга – спрямована на висвітлення творчості Бажая і задає вектор для сприйняття проєкту «4/10».

Виставка «4/10» Василя Бажая
30 червня 2021 – 21 липня 2021
Галерея «Дзиґа» (вул. Вірменська, 35)

Експозиційний простір утворює глобальну інсталяцію. Вона складається із абстрактних полотен, інсталяцій в центрі залу, а також чорних прямокутників на стінах і підлозі. Тут є суттєве візуальне перенавантаження, найбільш інтенсивне в центрі залу. Але цього разу воно усвідомлене. Імовірно, спрямоване на те, щоб глядач «протиснувся» всередину, ставши четвертим елементом лабіринту.

Структура виставки є побудованою на відмінностях, що виразно помітно у ряді інсталяцій. Так перша представляє підвішене мов туша бика полотно, яке раніше експонувалось на підрамнику. Художній жест перетворення площинного в просторове протиставляє твір як його попередньому стану, так і іншим картинам. За ним розміщено підвішений чорний картон, а також плаский об’єкт на підлозі. Разом вони за принципом тріади протиставляються одне одному і площині картин.

Попри перенавантаження, експозиція є досить ритмічною і гармонійною. Дисонансу їй надають дещо «чужі» елементи – чорні прямокутники з картону. Принципово «некрасиві», вони є різного розміру і форми, знаходяться як на стінах і підлозі, так і на самих творах. Зокрема, будучи намальованими. Їх можна сприймати як своєрідну провокацію, що руйнує видиму впорядкованість експозиції.

Проєкт «4/10» є цілісною структурою. Вона не спрямована на репрезентацію реальності і принципово не прагне вербального трактування. Це фігури, текстури, плями і форми, у які має проникати реципієнт. Їх відношення є найбільш очевидним рівнем змісту, який завуальовано подається в образі лабіринту-структури.

Декларативна «байдужість» до глядача тут поєднується із бажанням об’єктивізувати його, зробивши елементом цієї системи. Тому за офіційною шкалою Бувбачив проєкт отримує одинадцять лисин Мішеля Фуко.

Текст і фото: Михайло Скоп

Слідкувати за оглядами Михайла Скопа можна на його сторінці buvbachyv в інстаграмі.