Продовжуємо серію публікацій: #бувбачив. Автор суб’єктивних оглядів виставок Михайло Скоп тримає руку на пульсі мистецького життя Львова та оцінює їх за офіційною шкалою #Бувбачив лиcинами Мішеля Фуко. Цього разу огляд «Х» Павла Шачка в «Квартирі 35» (Дзиґа/Dzyga, 2 поверх).
«Дайте мені лисину Мішеля Фуко і я зрушу землю…»
Архімед, III ст. до н.е.
#Бувбачив оглянув виставку «Х» Павла Шачка у «Квартирі 35» і розгледів ось таке. Згідно з анотацією центральним об’єктом виставки є традиційні закарпатські хідники, які, за словами автора, є своєрідним кодом, що увібрав у себе енергетику багатьох поколінь. Проблема зникнення традиційного хідникарства і заміни автентичних хідників на «модні коври» спонукала автора збирати старі викинуті хідники, щоб дати їм «нове життя» у творчості.
Окремою темою є живописні композиції на тему кримських пейзажів, ідентифікувати які можливо лише за вказівкою митця і домінуванням синьої барви. Яким чином в одному проєкті оправдано поєднання теми Криму і закарпатських хідників для мене зосталось таємницею. Тим не менше, художник визначає їх як «Х (ікс)». Можливо, як невідоме у математичному прикладі, що нагадує х-подібні декоративні елементи хідників. Але цей вислів не обумовлено і тема коду практично не є розкрита.
Виставка «Х» Павла Шачка
4 серпня 2021 – 18 серпня 2021
Арт-кав’ярня «Квартира 35» / Дзиґа (вул. Вірменська, 35)
Виставка складається із живописних абстрактних полотен, згрупованих за кольоровими гамами. Деякі з них розміщені занадто близько одне від одного, тому відчувається візуальне перенавантаження. На більшості картин присутні клаптики хідників, частково або повністю замальовані фарбою. Тут виявляється глобальна суперечність. З одного боку, метою виставки можна назвати прагнення відобразити коди хідників і наголосити на їх культурній цінності, а з іншого – художник сам порізав і замалював автентику.
Внаслідок цього як хідники, так і закладені в них коди не деконструюються, а фактично – зникають, перетворюючись з артефактів на художні матеріали. Доцільність таких дій залишається під сумнівом, адже зроблене є діаметрально протилежним до сказаного (хоч в анотації ця суперечність також присутня).
Якби руйнація була цілеспрямованою, її можна було би порівняти, на приклад, із роботою Ай Вейвея «Кидаючи вазу династії Хань», яка виступає критикою знищення традиційних ремесел комуністичною партією Китаю. З іншого боку, якщо автентичні тканини виступають насамперед як матеріал, то значно доцільнішими є використання тканини із секонд-хенду або звалища, тобто того, що вважається сміттям. Цей метод в тій чи іншій мірі використовує ряд художників, зокрема Андрій Сагайдаковський, Влодко Костирко, Влодко Кауфман та ін.
Проєкт «Х» Павла Шачка є спробою поєднати проблематику зникнення закарпатської культурної спадщини, тему коду в традиційній культурі, репрезентацію спогадів про кримські пейзажі, експерименти з колажем і абстрактним живописом. Іншими словами, тут намішано дуже багато всього, що виявляє повну невизначеність у напрямку руху, прагнення сказати все і одразу, первинність живопису над концепцією, що неодмінно призводить до знецінення кожного з елементів.
Цей проєкт є «спробою пера» без чіткої точки опори. Але він її таки отримає, звісно ж, у вигляді однієї лисини Мішеля Фуко.
Текст і фото: Михайло Скоп
Слідкувати за оглядами Михайла Скопа можна на його сторінці buvbachyv в інстаграмі.
Інше у потоці
У Львові триває оцифрування давніх писанок
Чутлива спадщина: створення тактильної експозиції барельєфів «Чотири стихії»
Периферії/Peripheries : перекази виставок