Арт-детектив: найбільша «приватна» колекція шукає власників

«Я нічого не любив в житті більше, ніж мої картини», – сказав Гурлітт в своєму останньому інтерв’ю журналу Der Spiegel.

Німецька поліція знайшла в квартирі пересічного дідуся найбільшу колекцію мистецтва за останні півстоліття.

У нічим не примітному будинку в Мюнхені в 2011 році знайшли близько 1,5 тисячі картин художників першого ряду – від Пікассо до Дюрера.

Картини дістались йому у спадок від батька Гільдебранда Гурлітта, німецкого арт-дилера часів Третього Рейха. В його обов’язки входило знищувати «дегенаривне мистецтво». Але Гільдебранд Гурлітт збирав і накопичував його у себе вдома. Збірка вважалось втраченою з 1945 року, коли сам Гурлітт заявив, що картини загинули під час бомбардування в Дрездені.

При режимі нацистів було конфісковано 16 тисяч творів мистецтва. У квартирі Гурлітта знайшли 1,5 тисячі. Знайдену колекцію оцінили в 1,35 млрд євро.

Деякі фахівці звертали увагу, що якщо Корнеліус Гурлітт став власником колекції після смерті своєї матері в 1967 році, то тридцятирічний термін позовної давності минув і їх вилучення є незаконним.

Знайдений скарб мали дослідити і повернути власникам: музеям та нащадкам приватних колекціонерів. Експертиза мала тривати протягом 2014 року і Корнеліус Гурлітт дав свою згоду. Та у вівторок, 6 травня 2014 року, у віці 81 року колекціонер помер. Останні місяці Гурлітт важко хворів.

Дослідники мають розібратися з провенансом творів: тільки після аналізу походження робіт можна буде говорити про повернення якоїсь частини художнього зібрання законним спадкоємцям.

До своєї смерті власник нашумілої «мюнхенської колекції» склав відразу два заповіти. Тепер спадкоємцям належить вирішити, чи хочуть вони отримати ці картини.

За даними Художнього музею Берна, Корнеліус Гурлітт заповідав йому свою художню колекцію, а також все інше майно. Також і далекий родич, що живе в Іспанії, оголосив, що розглядає можливість оскаржити заповіт через суд.

Зібрав колекцію арт-дилер Хільдебранд Гурлітт за часів нацистської Німеччини в 1930-1940 роки. Більшу частину збірки складають «дегенеративні» художники-модерністи, визнані чужими культурі Третього рейху в 1937 році: Еміль Нольде, Пауль Клеє, Оскар Кокошка, Ернст Людвіг Кірхнер і Макс Ліберман.

У Гурлітта-молодшого були твори, про існування яких взагалі не було відомо: вони ніде не зареєстровані, не описані в каталогах – тобто, ніколи не виставлялися. Серед таких «нових» робіт виявилися твори Марка Шагала, Отто Дікса, Макса Лібермана та Анрі Матісса.

За матеріалами Лента. ру, DW

Джерело фотографій Вікімедія