АЛЬБІНА ЯЛОЗА: ПРОЯВИ ПО-ТОЙ-БІЧНОСТІ

У Галереї сучасного мистецтва УКУ у Львові триває експозиція робіт молодої одеської художниці Альбіни Ялози під назвою «Високий друк».

Її проект продовжує дослідження сакральних християнських мотивів у форматі ліногравюрних робіт, які становили собою окремий проект «По той бік», представлений пару місяців тому в Я Галерея у Києві. У львівському виставковому просторі Галереї художні роботи Альбіни Ялози виходять на рівень діалогу з давніми першодруками з Фонду Музею УКУ.

У 2012 році Альбіна Ялоза розпочала ретельний пошук матеріалу для розробки євангельської теми, паралельно досліджуючи біблійні тексти та відшукуючи скульптурні сакральні артефакти.

Експозиція «Високий друк» в Галереї УКУ поєднує візуальні коди Альбіни Ялози з однойменними гравюрними сценами XVII – XVIII ст. зі стародруків Львівського Ставропігійського Братства та львівської приватної друкарні Михайла Сльозки. Подібний прийом дає можливість не лише сформувати уявлення про еволюцію в зображенні іконографічних сюжетів, а й створює поле для проведення паралелей та виникнення різноманітних асоціацій.

«Я не беруся судити, мене цікавить факт, на основі якого я, з позицій сучасної людини, роблю своє висловлювання», – міркує під час розмови Альбіна Ялоза. Художниця не намагається євангельським сюжетам нав’язати свою драму. Вона створює власні графічні вікна, з простору яких б’ють першоджерела – священні тексти та «живі» скульптурні фігури.

Таким чином, глядач має можливість не просто знайти точку перетину з відомими сакральними темами, а й знову відкрити у них щось глибоко особисте. Але все це відбувається за умови перефокусування погляду – з «цього» боку – на «той». А у свою чергу, те, що перебуває на «тому» боці, ризикує опинитися виявленим.

Так, зображення дванадцяти дерев’яних рук в роботі «Таємна вечеря» Альбіни Ялози – це зображення апостольських рук, і, одночасно, самих апостолів. Оскільки цілісних дванадцяти скульптурних об’єктів не було, художниця замістила їх окремими частинами. Такий прийом в літературознавстві має назву синекдоха. Pars pro toto (лат. Частина замість цілого) відкриває можливість заміщення цілого без втрати його значення. І більше того, цей прийом підсилює це значення і надає зображенню певну асоціативну невичерпність й імпліцитність. У проекті «По той бік» така невичерпність є ключовою для розуміння своєрідності авторського відчуття теми.

Прийом «синекдоха» художниця застосовує в більшості своїх робіт із серії «По той бік». Наприклад, у такий спосіб представлений епізод у роботі «Вознесіння». Розробляючи цей біблійний сюжет, Альбіна відходить від традиційного іконографічного зображення. Та не зображуючи Христа повністю видимим, за винятком стопи, художниця веде нас до тотожності між Вознесінням та обожнюванням фізичного тіла Ісуса. Єдине, що може бути побачене у роботі – деталь на Єлеонській горі, звідки Ісус вознісся до небес. Ця деталь – відбиток ступні Христа. «Ось на горах – стопи благовісника, що звіщає про мир» (Наум 1: 15). Від цього послання і відштовхується художниця, зображуючи в роботі «Вознесіння» тильну сторону стопи.

Також, одним з основних композиційних і смислових сполучних у проекті елементів є використання аналогій. У роботі «Чаша Грааля» накреслений об’єм чаші зміщений убік, і, перебуваючи поза осі симетрії, утворює певний дисонанс по відношенню до тіла Христа. Тим не менш, ми відчуваємо між ними єдність, яка спрацьовує за рахунок аналогій, пов’язаних між собою кольором і формою. У чаші вгадується тіло Ісуса. Альбіна Ялоза нібито тактильно зліплює її форму, наосліп, оскільки сама чаша, як об’єкт історичного часу, досі є предметом пошуків.

Таким чином, за допомогою лаконічних засобів, художниця приходить до розуміння неподільності Чаші та Ісуса. Це метафоричне зчеплення Чаші з Тілом каже: тіло Христа – це і є Грааль.

Що ж стосується домінантної ідеї проекту – ідеї невмирущості Христа – то найбільш повно вона представлена ​​в десяти ліногравюрних відбитках із серії «По той бік». Хоча їх може бути невичерпна кількість.

Пояснення цієї думки я почну з особистої історії Альбіни, яка трапилася з нею на узбережжі Адріатичного моря в словенському місті Піран. «Там я знайшла одне цікаве розп’яття, – розповідає художниця, – при його реставрації в грудній клітці Христа було виявлено три цвяхи. Причину їх появи мені виявити так і не вдалося ».

Це розп’яття стало об’єктом подальших роздумів Альбіни і привело до створення цілої серії відбитків, де незмінним залишається тільки положення торсу Христа, тоді як три цвяхи «блукають» його діафрагмою. Що може означати подібне переміщення предметів? Відомо, що у живому організмі під впливом різноманітних процесів чужорідні тіла змінюють своє розташування.

Ключовим тут є словосполучення «живий організм», яке веде нас далі – до висновку про вітальність Ісуса, трансцендентної безперервності його життєдіяльності. Саме тому обмежена кількість відбитків – лише умовність. Насправді, ці фосфоровані анатомічні кадри життя не мають ані точки відліку, ані свого завершення, перебуваючи поза всіляких систем числення. Адже з самого початку їх суть була віддана на відкуп нескінченності.

Автор тексту: Катерина Носко