Марія Дулембянка (Maria Dulębianka)

Марія Дулембянка (Maria Dulębianka)

  • грудень 1861, Краків – 7 серпня 1919, Львів
  • Академія Жуліана
  • Художниця та активна діячка феміністичного руху в Львові. Авторка портретів, побутових сцен та краєвидів у стилі реалізму кінця 19 століття, з елементами імпресіонізму

    Приблизно до 1872 року Марія Дулембянка жила в Кракові, де навчалася живопису у Яна Матейка.
    1880–85 – навчання у Школі рисунку у Варшаві

    Від 1881 року вона виставляла свої роботи в Кракові, Парижі та Варшаві. Марія Дулембянка не могла вступити в Школу образотворчих мистецтв у Кракові, яка приймала до лав лише учнів чоловічої статі, і поїхала вчитися в Париж

    1885–86 – навчання в Академії Жуліана (Académie Julian) в Парижі
    1887–1889 – навчалася у Відні у Горовіца (Horowitza)
    Після подорожі Італією та Кримом, від 1896 – жила та працювала у Львові
    1900 – учасниця міжнародної виставки в Парижі, володарка почесної відзнаки за картини “Na ​​pokucie” i “Sieroca dola”
    Учасниця мистецьких виставок у Львові від 1903 року (персональна посмертна – 1919).

    Чільне місце у творчості Марії Дулемб’янки посідав портрет. Зображала художниця переважно жінок, зокрема численними є образи її близької подруги письменниці Марії Конопніцької. Вони познайомились не пізніше 1886 року, пізніше разом подорожували до Австрії, Франції, Німеччини, Італії та Швейцарії, клімат яких сприяв здоров’ю Марії Конопницької.
    8 вересня 1903 року Дулембянка та Конопницька переїхали до садиби Конопницьких у Жарновці. Марія Дулембянка покинула Жарновець у 1910 році, після смерті Марії Конопницької, була організаторкою похорону Конопницької у Львові. Після смерті 1919 року, тіло художниці спочатку було поміщено в могилу Марії Конопницької на Личаківському цвинтарі, а в 1927 році перенесено в окрему могилу на Цвинтарі Оборонців Львова (Польський військовий меморіал у Львові; ділянка І, ділянка 6)

    1908 – учасниця перших виборів у Львові, в яких жінка виступила у ролі кандидатки до Галицького сейму. Марію Дулембянку делегували від створеного напередодні «Związku Równouprawnienia Kobiet». За її кандидатуру проголосувало 511 львів’ян (голосування до сейму було відкритим і задокументовано, що кандидатуру підтримали: 410 виборців чоловіків і 101 жінка)
    1911 – заснувала Жіночий виборчий комітет до Львівської міської ради
    1912 – заснувала Жіночий громадський трудовий комітет
    1913 – заснувала у Львові Чоловічу лігу захисту прав жінок, до якої першими приєдналися Вітольд Левицький та сенатор Максиміліан Туллі
    від 1915 – головна хранителька Художньо-промислового музею
    1917 – співзасновниця Союзу польських художниць
    1918 – після того, як польські суфражистки здобули виборчі права для жінок у Польщі, Марія Дулембянка була обрана головою Головного правління Ліги жінок. Вона була членкинею жіночої делегації, від імені якої виступала на аудієнції з Юзефом Пілсудським.

    Як зазначає Кшиштоф Томашік, Дулембянка ніколи не виходила заміж, вона мала коротку зачіску, надавала перевагу сюртукам, носила окуляри, полювала та їздила верхи. Займалася музикою та публіцистикою, зокрема, друкувалася в двотижневику «Nowe Słowowski» та щоденнику «Kurier Lwowski», редагувала додаток до «Kurier Lwowski» — «Głos Kobiet» (1911–1913)

    Марія Дулембянка заснувала Klub Uliczników для дітей з вулиці, облаштувала ясла для дітей і кухні для бідних. Тісно співпрацювала з віце-президентом Львова Тадеушем Рутовським.

    Брала участь в обороні Львова в листопаді 1918 року під час триваючої польсько-української війни – разом з професором Антонієм Цешинським організувала польську санітарну службу.
    26 січня 1919 – разом із Марією Опенською та графинею Теодосією Дзедушицькою, як посланка Червоного Хреста та делегатка Тимчасового урядового комітету вирушила в небезпечну подорож для розслідування становища військовополонених та інтернованих в українських таборах. Їхали верхи серед заметів, під час надзвичайно сильних морозів. Вони захворіли на тиф від хворих польських військовополонених.
    7 березня 1919 року від тифу померла Марія Дулембянка, наступного дня — Теодозя Дзедушицька (1882–1919).

  • Роботи
  • Марія Дулембянка. Вчений з книгою; олія, полотноМарія Дулембянка. Автопортрет в береті, 1901; олія, полотноМарія Дулембянка. Марія Конопницька, 1896; олія, полотно; NMWМарія Дулембянка. Марія Конопницька 1910; олія, полотноМарія Дулембянка. Море, 1910; олія, картон; NMKМарія Дулембянка. (?)

Сторінка на Вікіпедії

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх