Мирон Левицький

Мирон Левицький

  • 14 жовтня 1913, Львів — 17 липня 1993, Торонто
  • Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові
    Академія мистецтв у Кракові (1931—1934)
  • Оформив і проілюстрував понад 300 книг і журналів, автор чисельних екслібрисів. Живопис Левицького вирізняється багатою гаммою теплих кольорів, лінійною стилістикою форм, певною абстрактністю, широтою жанрового діапазону

    Працював у видавництвах — зокрема у «Батьківщині», звідки й почався його творчий шлях майстра гравюри
    співпрацював з Львівським історичним музеєм; у 1938—1939 — у місячнику «Ми і світ».
    1942—1943 – працював в Українському видавництві, викладав у Львівській мистецько-промисловій школі.
    1943—1944 — військовий кореспондент газети «До перемоги» дивізії «Галичина».
    1945—1946 – викладав у Інсбруку (Австрія)
    1949 – емігрував до Канади: у Вінніпезі працював редактором «Комаря» (1948—1950), «Українського клубу книжки»
    1954 — художній редактор у видавництві Івана Тиктора

    Два роки, які виявилися визначальними для еволюції його мистецького Мирона Левицько, пройшли у Парижі, де в 1958 році в галереї Рор Вольмар мав першу самостійну виставку й здобув прихильну оцінку французьких критиків

    Працюючи художником в Археологічному відділі Академії Наук та Історичному Музеї, Левицький мав змогу систематично вивчати ренесансову й барокову архітектуру Львова та багату колекцію старовинних ікон, стиль яких став одним із домінантних елементів його творчої манери. Крім малювання ікон, розписав десять церков у Північній Америці, Австралії та Україні.

    1982 – вийшла збірка Мирона Левицького «Ліхтарі» — всі оповідання присвячені передвоєнному Львову
    2009 року його вдова, Галина Горюн-Левицька, подарувала колекцію з 119 творів — із них 77 — Мирона Левицького, Національному музею ім. Андрея Шептицького у Львові.

  • Роботи
  • Мирон Левицький. Автопортрет, 1947Мирон Левицький. Єва, 1954Мирон Левицький. Пробудження, 1961
    Мирон Левицький. Три царі, 1962Мирон Левицький. Рибальський порт Іспанія, 1963Мирон Левицький. Ріфенки, 1963Мирон Левицький. Богородиця, 1964Мирон Левицький. Зіслання Святого Духа, 1968Мирон Левицький. Плач Ярославни, 1975, ліноритМирон Левицький. Дажбог, 1975, ліноритМирон Левицький. Святий Юрій, 1976, ліноритМирон Левицький. Лукаш, 1978, ліноритМирон Левицький. Половецький танець, 1978, ліноритМирон Левицький. До купелі, 1982Мирон Левицькиq. Портрет дружини Галини, 1985Мирон Левицький. Три грації, 1986Мирон Левицький. Несподіванний дощ, 1988Мирон Левицький. Лінивий ранок, 1989

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх