Петро Холодний
- 18 грудня 1876, Переяслав — 7 червня 1930, Варшава
- Київська рисувальна школа Миколи Мурашка
- Роботи
Представника імпресіонізму, Петра Холодного також називають засновником неовізантизму. Живописець, художник-монументаліст, графік, проектант ужиткового мистецтва, педагог.
Родичі Петра Холодного з боку матері були художниками-іконописцями, які працювали переважно на Полтавщині.
1897 – закінчення природознавчого факультету Київського університету за спеціальністю математика та мінералогія, викладав (з 1898) у Київській Технічній школі на кафедрі фізики.
1906 – призначений директором комерційної школи у Києві
з березня 1917 — директором першої української гімназії в Києві
восени 1917 – запрошений до уряду УНР на посаду товариша Міністра освіти із дорученням розробити основи організації українського шкільництва, в тому числі і мистецького. Пізніше став міністром.
1910-і – захоплення старовинним українським мистецтвом, під враженням від старовинних ікон, зокрема, в збірці Українського музею у Львові, і з часом Петро Холодний став знавцем української ікони і старовинних живописних технік
з 1916 – почав використовувати стару іконописну техніку в релігійних та світських композиціях, яким він свідомо додавав стилістичні риси візантійської традиції, трансформуючи її в дусі сучасного йому модерного мистецтва.
Після окупації УНР Петро Холодний разом з її урядом емігрував до Тарнува у Західній Галичині (Польща).
1921 – переїзд до міста Миколаїв на Львівщині, у 1922 — до Львова. Того ж року, за ініціативою емігрантів зі Сходу України, у Львові створений Гурток діячів українського мистецтва — ГДУМ, який він очолив. Гурток об’єднував художників, літераторів та архітекторів, проіснував до 1927.
1921—1922 – досвід реставрації ікони Божої Матері Зарваницької
1924–1930 – працював над оздобленням однієї із найкращих пам’яток ренесансної архітектури Львова — Успенської церкви, для якої виконав ікони та вітражі. Петро Холодний в церкві Успіння Богородиці у Львові вперше в історії українського православного будівництва використав вітражні композиції.
Ще 1910 на виставці українського мистецтва в Києві без відома художника показані його роботи. Свої твори, що представляють монументальне та станкове малярство, декоративне мистецтво, демонструє на львівських виставках 1922,1923, 1924, 1926 роках, а 1929 бере участь у виставці української книжкової продукції видавництва «Західна Україна».
Під час свого перебування у Львові (1928), вирішив поїхати до Парижу з метою зібрати матеріал до майбутньої картини, що була б присвячена смерті Симона Петлюри. Зібрав необхідний йому матеріал, але задум залишився нереалізованим. Написав декілька наукових праць, що були видані коштом НТШ.
