Михайло Бойчук

Михайло Бойчук share

  • (30 жовтня 1882, c. Романівка (Теребовлянський повіт, Галичина)  — 13 липня 1937, Київ
  • Краківська академія мистецтв
  • Маляр-монументаліст, засновник самобутньої мистецької школи Renovation Bizantine, лідер групи «бойчукістів». Один із засновників монументального мистецтва України 20 ст.

    1898 — майбутній митець прибув до Львова для навчання в малярській школі. Навчався в студії Юліана Панькевича

    1898-1899 – навчання у Віденьській академії мистецтв, підтриманий Науковим товариством ім. Т. Шевченка на чолі з М. Грушевським, на кошти НТШ і митрополита Андрея Шептицького
    1899-1905 – навчання в Краківській академії мистецтв у Флоріана Цинка, Юзефа Унежинського, Юзефа Вичулковського, яку закінчив із срібною медаллю
    1905 – навчання в Мюнхені
    1907-1910 – жив та працював у Парижі, відвідував академію Поля Рансона, вчився у Поля Серюзьє
    1909 – засновує в Паржиі майстерню неовізантійського мистецтва, яка стала початком його творчої школи (група Renovation Bizantine). Група художників прагнула синтезувати традиції византійського мистецтва (іконопису) та раннього ренесансу
    У Парижi Михайло Бойчук одружився із Софією Налепинською
    1909, 1910 – участь членів групи Renovation Bizantine в Осінньому салоні та Салоні Незалежних
    1910—1911 – подорожував до Італії, де вивчав твори монументального мистецтва, передусім періоду проторенесансу, опановував різні технічні прийоми в темпері та фресці
    1911–1912 – проживав у Львові. Працював над монументальними розписами у м. Ярослав, реставрував ікони в Національному музеї у Львові, розписав церкву монастиря монахинь Василіянок у с. Словіта.
    Член НТШ (1912), УНТ (1917)

    Під час Першої світової війни Бойчука разом з його молодшим братом Тимком як австрійських підданих росіяни заслали в Арзамас, де довелося зазнати напівголодного існування.

    1917 – Михайла Бойчука обирають професором заснованої Української Академії мистецтв в Києві

    В цей період життя в Києві, Михайло Бойчук реставрував кілька творів у збірці В. I. Ханенка, запропонував метод закріплення фресок у хрещальні Софійського собору (1919), 1924 року відкрив фрескові розписи в Успенському соборі Єлецького монастиря в Чернігові.

    Група “бойчукістів” розписала агітпароплав «Більшовик», Луцькі казарми в Києві (1919), оформляла свято 1 травня 1919 року, декорувала Київський оперний театр під час першого Всеукраїнського з’їзду представників волосних виконкомів (1919),

    1921 – на запрошення уряду УРСР оформив приміщення Харківського оперного театру, де відбувся п’ятий Всеукраїнський з’їзд Рад, працював на Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1923 року, виконав близько двадцяти портретів кооперативних і державних діячів на повний зріст для Київського кооперативного інституту, зробив розписи санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибейському лимані в Одесі (1928), Червонозаводського театру в Харкові (1933–1935).

    1924 — професор Київського художнього інституту. Михайло Бойчук узяв участь у монументальній пропаганді, очолив перші державні майстерні.

    1925 – в Києві було засновано Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що об’єднувала бойчукістів. АРМУ пропагувала впровадження мистецтва в побут, поєднання його з життям, заперечувала натуралістичний реалізм. Бойчукісти прагнули до національної своєрідності українського мистецтва. Ці ідейно-художні принципи не вкладалися в канонізовані рамки «радянського мистецтва», викликали з боку «войовничих соціалістів» звинувачення у спотворенні образів радянських людей, соціалістичної дійсності. До того ж ще дошкуляла недоброзичливість інших митців, продиктована групівщиною. Останнє змусило Михайла Бойчука 1931 року залишити Київ.

    Спочатку Бойчук викладав у Ленінградській академії мистецтв, був керівником кафедри композиції АМ, а вже 1932 повертається в Україну — в Харків.

    У листопаді 1926 — травні 1927 Бойчук разом із дружиною Софією Налепинською-Бойчук, учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром мали творчу подорож до Німецької держави, Французької республіки, Королівства Італія. Поїздка за кордон стала однією з формальних підстав для їхнього арешту та звинувачення у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації».

    25 листопада 1936 органи НКВС заарештували Михайла Бойчука, а 13 липня 1937 в Києві разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром розстріляли. Bci фрески були терміново заштукатурені після арешту художника.

    1952 – згідно з наказом № 2115 Комітету в справах мистецтв фрески були вилучені з Національного музею Львова і знищені. В підвалі Львівської бібліотеки АН УРСР серед «ідейно шкідливих» експонатів загинуло і 14 творів М. Бойчука: «Милосердя», «Сон», «Богородиця з дитям», «Біля криниці», «Письменниця» та інші. Проте вдалося зберегти деякі твори Михайла Бойчука завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, яка з 1914 року (коли Михайло Бойчук вимушено залишив Львів, покинувши картини у своїй майстерні) зберігала твори митця та його невеликий, але значної наукової вартості архів.

  • Роботи
  • Михайло Бойчук. Портрет чоловіка, 1909; папір, акварель, туш; ЛНГММихайло Бойчук. Святий Іоанн, 1910; мозаїкаМихайло Бойчук. Урожай, 1910-і; папір, гуаш; НМЛМихайло Бойчук. Портрети жінок, 1910-і; папір, олівець, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Катерина, 1910-і; мідь, карбування; ЛНГММихайло Бойчук. Двоє під яблунею, 1910-і; дошка, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Автопортрет, 1910-і; папір, олівець; ЛНГММихайло Бойчук. Дівчина, 1910; папір,темпера, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Орач, 1910-і, ескіз; картон, темпера, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Плач Ярославни, 1910-і; картон, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Школа, 1910-і; папір, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Дівчина перед деревом, 1910-і; картон, темпера, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Дівчина під деревом, 1910-і; картон, гуаш; ЛНГММихайло Бойчук. Портрет жінки, 1910-і; папір, темпера; ЛНГММихайло Бойчук. Жіночий портрет, 1910-і; дерево, темпераМихайло Бойчук. Жіночий портрет; папір, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Тайна вечеря, 1911; дерево, темпера, олія; НМЛМихайло Бойчук. Андрей Шептицький, 1912; папір, олівець; ЛНГММихайло Бойчук. Пророк Ілля, 1912; дерево, темпера; НМЛМихайло Бойчук. Чотири жінки й кіт, 1912; картон, темпераМихайло Бойчук. Жінка що поливає дерево, 1920-і; папір, олівець; НХМУМихайло Бойчук. Молочниця, 1922; полотно, олія; НХМУМихайло Бойчук. Василь Седляр, 1927; папір, акварельМихайло Бойчук. Богоматір з дитятком; полотно, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Голова ангела; картон, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Живописець; дереворит

Інші профілі

Гелена Мізес (Мізес-Левінова) (Helena Mieses-Lewinowa)

Гелена Мізес (Мізес-Левінова) (Helena Mieses-Lewinowa)

Авторка портретів, жанрових композицій. Характерним є використання контрасту яскравого бокового сонячного світла та тіні. Працювала в техніках олійного живопису, пастелі, акварелі, рисунку

Юзеф Попчик (Józef Popczyk)

Юзеф Попчик (Józef Popczyk)

Творчість Юзефа Попчика відносять до «паризької школи». Автор міських пейзажів, інспірованих імпресіонізмом. Пізніше художник стилістично тяжів до кубізму

вверх