Михайло Бойчук

Михайло Бойчук share

  • (30 жовтня 1882, c. Романівка (Теребовлянський повіт, Галичина)  — 13 липня 1937, Київ
  • Краківська академія мистецтв
  • Маляр-монументаліст, засновник самобутньої мистецької школи Renovation Bizantine, лідер групи «бойчукістів». Один із засновників монументального мистецтва України 20 ст.

    1898 — майбутній митець прибув до Львова для навчання в малярській школі. Навчався в студії Юліана Панькевича

    1898-1899 – навчання у Віденьській академії мистецтв, підтриманий Науковим товариством ім. Т. Шевченка на чолі з М. Грушевським, на кошти НТШ і митрополита Андрея Шептицького
    1899-1905 – навчання в Краківській академії мистецтв у Флоріана Цинка, Юзефа Унежинського, Юзефа Вичулковського, яку закінчив із срібною медаллю
    1905 – навчання в Мюнхені
    1907-1910 – жив та працював у Парижі, відвідував академію Поля Рансона, вчився у Поля Серюзьє
    1909 – засновує в Паржиі майстерню неовізантійського мистецтва, яка стала початком його творчої школи (група Renovation Bizantine). Група художників прагнула синтезувати традиції византійського мистецтва (іконопису) та раннього ренесансу
    У Парижi Михайло Бойчук одружився із Софією Налепинською
    1909, 1910 – участь членів групи Renovation Bizantine в Осінньому салоні та Салоні Незалежних
    1910—1911 – подорожував до Італії, де вивчав твори монументального мистецтва, передусім періоду проторенесансу, опановував різні технічні прийоми в темпері та фресці
    1911–1912 – проживав у Львові. Працював над монументальними розписами у м. Ярослав, реставрував ікони в Національному музеї у Львові, розписав церкву монастиря монахинь Василіянок у с. Словіта.
    Член НТШ (1912), УНТ (1917)

    Під час Першої світової війни Бойчука разом з його молодшим братом Тимком як австрійських підданих росіяни заслали в Арзамас, де довелося зазнати напівголодного існування.

    1917 – Михайла Бойчука обирають професором заснованої Української Академії мистецтв в Києві

    В цей період життя в Києві, Михайло Бойчук реставрував кілька творів у збірці В. I. Ханенка, запропонував метод закріплення фресок у хрещальні Софійського собору (1919), 1924 року відкрив фрескові розписи в Успенському соборі Єлецького монастиря в Чернігові.

    Група “бойчукістів” розписала агітпароплав «Більшовик», Луцькі казарми в Києві (1919), оформляла свято 1 травня 1919 року, декорувала Київський оперний театр під час першого Всеукраїнського з’їзду представників волосних виконкомів (1919),

    1921 – на запрошення уряду УРСР оформив приміщення Харківського оперного театру, де відбувся п’ятий Всеукраїнський з’їзд Рад, працював на Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1923 року, виконав близько двадцяти портретів кооперативних і державних діячів на повний зріст для Київського кооперативного інституту, зробив розписи санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибейському лимані в Одесі (1928), Червонозаводського театру в Харкові (1933–1935).

    1924 — професор Київського художнього інституту. Михайло Бойчук узяв участь у монументальній пропаганді, очолив перші державні майстерні.

    1925 – в Києві було засновано Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що об’єднувала бойчукістів. АРМУ пропагувала впровадження мистецтва в побут, поєднання його з життям, заперечувала натуралістичний реалізм. Бойчукісти прагнули до національної своєрідності українського мистецтва. Ці ідейно-художні принципи не вкладалися в канонізовані рамки «радянського мистецтва», викликали з боку «войовничих соціалістів» звинувачення у спотворенні образів радянських людей, соціалістичної дійсності. До того ж ще дошкуляла недоброзичливість інших митців, продиктована групівщиною. Останнє змусило Михайла Бойчука 1931 року залишити Київ.

    Спочатку Бойчук викладав у Ленінградській академії мистецтв, був керівником кафедри композиції АМ, а вже 1932 повертається в Україну — в Харків.

    У листопаді 1926 — травні 1927 Бойчук разом із дружиною Софією Налепинською-Бойчук, учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром мали творчу подорож до Німецької держави, Французької республіки, Королівства Італія. Поїздка за кордон стала однією з формальних підстав для їхнього арешту та звинувачення у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації».

    25 листопада 1936 органи НКВС заарештували Михайла Бойчука, а 13 липня 1937 в Києві разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром розстріляли. Bci фрески були терміново заштукатурені після арешту художника.

    1952 – згідно з наказом № 2115 Комітету в справах мистецтв фрески були вилучені з Національного музею Львова і знищені. В підвалі Львівської бібліотеки АН УРСР серед «ідейно шкідливих» експонатів загинуло і 14 творів М. Бойчука: «Милосердя», «Сон», «Богородиця з дитям», «Біля криниці», «Письменниця» та інші. Проте вдалося зберегти деякі твори Михайла Бойчука завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, яка з 1914 року (коли Михайло Бойчук вимушено залишив Львів, покинувши картини у своїй майстерні) зберігала твори митця та його невеликий, але значної наукової вартості архів.

  • Роботи
  • Михайло Бойчук. Портрет чоловіка, 1909; папір, акварель, туш; ЛНГММихайло Бойчук. Святий Іоанн, 1910; мозаїкаМихайло Бойчук. Урожай, 1910-і; папір, гуаш; НМЛМихайло Бойчук. Портрети жінок, 1910-і; папір, олівець, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Катерина, 1910-і; мідь, карбування; ЛНГММихайло Бойчук. Двоє під яблунею, 1910-і; дошка, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Автопортрет, 1910-і; папір, олівець; ЛНГММихайло Бойчук. Дівчина, 1910; папір,темпера, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Орач, 1910-і, ескіз; картон, темпера, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Плач Ярославни, 1910-і; картон, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Школа, 1910-і; папір, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Дівчина перед деревом, 1910-і; картон, темпера, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Дівчина під деревом, 1910-і; картон, гуаш; ЛНГММихайло Бойчук. Портрет жінки, 1910-і; папір, темпера; ЛНГММихайло Бойчук. Жіночий портрет, 1910-і; дерево, темпераМихайло Бойчук. Жіночий портрет; папір, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Тайна вечеря, 1911; дерево, темпера, олія; НМЛМихайло Бойчук. Андрей Шептицький, 1912; папір, олівець; ЛНГММихайло Бойчук. Пророк Ілля, 1912; дерево, темпера; НМЛМихайло Бойчук. Чотири жінки й кіт, 1912; картон, темпераМихайло Бойчук. Жінка що поливає дерево, 1920-і; папір, олівець; НХМУМихайло Бойчук. Молочниця, 1922; полотно, олія; НХМУМихайло Бойчук. Василь Седляр, 1927; папір, акварельМихайло Бойчук. Богоматір з дитятком; полотно, олія; ЛНГММихайло Бойчук. Голова ангела; картон, акварель; ЛНГММихайло Бойчук. Живописець; дереворит

Інші профілі

Ян Генрик Розен

Ян Генрик Розен

Художник-монументаліст, відомий для широкого загалу розписами у Вірменському соборі, що зробили Яна Розена популярною постаттю у Львові та за його межами

Ян Рубчак (Jan Rubchak)

Ян Рубчак (Jan Rubchak)

Член групи формістів. Автор живописних пейзажів та натюрмортів в яскравих тонах. Графіка та акварелі Яна Рубчака, в основному художника цікавили ландшафт та архітектура, вважаються одними з найвидатніших досягнень польської графіки

вверх