Людвиґ Ліллє

Людвиґ Ліллє share

  • 23 жовтня 1897, м. Підво­лочиськ(нині смт Терноп. обл) – 23 квітня 1957, Париж
  • Живописець, графік, мистецтвознавець. У живописній практиці спочатку тяжів до експресіонізму, застосовував деформації, різкі кон­­трасти, ґротеск; потім творив у дусі кубізму, абстракціонізму, мав період тяжіння до сюрреалізму

    Людвиґ Ліллє середню освіту здобув у Львові, вивчав медицину.

    1921–1922 – навчання у Берліні в майстерні Олександра Архипенка, слухав лекції Пауля Клеє у веймарському «Баугауз». Цікавився авангард. течіями. Чл. гурту прихильників експресіоніз­му, об’єднаних навколо ж. «Zdrój» у м. Познань (Польща). Співпра­цював із краківстким журналом «Formiści»
    1922 – організував виставку групи «Львівські формісти»
    від 1925 створював декорації для експе­риментальних театрів
    1931–1937 – оформляв балетні вистави трупи Б. Катц («Вій­на», «Поїзд», «Хасидські тан­ці»). Ілюстрував книжки «Гільгамеш» Ю. Віттліна, «Пісня пісень» Б. Да­на, «Miłość Magdaleny» Р.-М. Ріль­ке (у влас. перекладі польс. з нім. мови; усі – 1922).

    Член Львівського професійного союзу художників-пластиків (1932–37 – секретар, голова).
    від 1933 – редактор рубрики «Художні нови­­ни» на львівському радіо
    1934 – персональна виставка у Львові
    від 1937 – у Парижі. Під час німецької окупації брав участь в русі Опору. Голова Союзу польських художників у Франції, член Асоціації художників-графіків.

    1945–1956 – роботи Людвиґ Ліллє експонувались у паризьких салонах. Тоді художник використовував переважно сангіну, вугілля, крей­ду, туш. Різьбив неве­ликі теракотові скульптури із зо­­браженнями тварин. У графіці застосовував естамп і суху голку, зокрема у серії офортів «Два­­надцять гравюр» (опубл. 1958).

  • Роботи
  • Людвиґ Ліллє. Автопортрет із намиленою бородою, 1920; NMWrЛюдвиґ Ліллє. Композиція, 1930Людвиґ Ліллє. Профіль у масці, 1936; NMWЛюдвиґ Ліллє. Пологи, 1941Людвиґ Ліллє. Процесія, 1949Людвиґ Ліллє. Три жінки в кімнаті, 1955Людвиґ Ліллє. Молитва, 1955Людвиґ Ліллє. Півень, 1956; терракота; NMWЛюдвиґ Ліллє. Танці, 1956Людвиґ Ліллє. Сцена #1, 1957 Людвиґ Ліллє. Сцена, 1957 Людвиґ Ліллє. Без назви, 1958; офортЛюдвиґ Ліллє. Персонажі; крейда, вугілляЛюдвиґ Ліллє. Персонажі; акварельЛюдвиґ Ліллє. Людвиґ Ліллє. Персонажі; офорт

Інші профілі

Володимир Лобода

Володимир Лобода

Маляр, графік, скульптор і поет. Представник андеґраунду кінця 1960 — початку 1990-х років. У мистецький практиці Володимир Лобода спирається на традиції постмодернізму