Юліуш Войцех Белтовський (Juliusz Wojciech Bełtowski)

Юліуш Войцех Белтовський (Juliusz Wojciech Bełtowski) share

  • 1852, Новий Тарг, Польща – 18 липня 1926, Львів
  • Скульптор, майстер ужиткового мистецтва, живописець, педагог. Юліуш Белтовський працював на межі двох мистецьких епох: історизму та модерну, зокрема сецесії

    1875–1877 – працював у Парижі, де керував першим ательє декоративного меблярства,
    1876 – двічі отримував другу нагороду на конкурсах за свої роботи.
    1877 – після участі у виготовленні трону для Папи Римського Пія ІХ, був запрошений до керівництва італійською майстернею художнього ремесла Санврези (Sanvrezy). Вироби цієї майстерні на паризькій виставці у 1878 р. були відзначені золотою медаллю, а за власну творчу роботу Белтовський отримав срібну медаль
    1880 – Белтовський повернувся до Польщі та оселився у Львові
    вересень 1881 – отримав промислову концесію на виготовлення скульптури та проведення каменярських робіт.

    У 1882 році були розширені старі та відкриті нові відділи столярства, токарства та сницарства у Львівській школі художнього (артистичного) промислу (з 1893 р. – Державна промислова школа, тепер – Коледж ім. І. Труша)
    1885 – після складання іспитів у цісарсько-королівському Музеї мистецтва та промислу у Відні, Белтовського запросили до неї викладачем сницарства та орнаментального моделювання

    З цього часу все його життя протягом 40 років було пов’язано з цим навчальним закладом. Тут він одружився з викладачкою вишивки, українкою за походженням, Катериною Рибак.

    Як скульптор, він працював у всіх техніках із використанням різних матеріалів у різноманітних жанрах, був відомим проектантом і майстром ужиткового мистецтва. Творчий спадок Юліуша Белтовського можна поділити на декілька великих груп відповідно до видів мистецтва, їх жанрів та роду призначення творів. Це портретна, монументальна, монументально-декоративна, декоративна, меморіальна, релігійна, ужиткова пластика.

    Він був також проектантом і реставратором храмових інтер’єрів, реалізованих або безпосередньо ним, або під його керівництвом; живописцем, який малював ікони та картини релігійного змісту для храмів; митцем, який пробував себе у створенні архітектурних проектів тощо.

    Майстерня скульптора у Львові була розташована в будинку №22 на вул. Коперника. Активно працював приблизно до середини 1910-х. Останні його роботи – це нереалізовані проекти скульптурних груп для Головного залізничного вокзалу (1922) та меморіальна дошка Cофії Стшалковської на будинку Виховного інституту на вул. Зеленій у Львові (1924).

  • Роботи
  • Юліуш Войцех Белтовський. П'єта, 1896, деревоЮліуш Войцех Белтовський. Христос у терновому вінку, 1896Юліуш Войцех Белтовський. Бог вітрівЮліуш Войцех Белтовський. Вісньовєцький Тадеуш скульптор, 1903, мідьЮліуш Войцех Белтовський. Тухля табір дітей залізничників, 1905, бронза, NMW
    Юліуш Войцех Белтовський. Львів вокзал, 1905, бронза; NMWЮліуш Войцех Белтовський. Весна, 1908 (Коперника, 12)Юліуш Войцех Белтовський. Літо, 1908 (Коперника, 12)Юліуш Войцех Белтовський. Осінь, 1908 (Коперника, 12)Юліуш Войцех Белтовський. Зима, 1908 (Коперника, 12)Юліуш Войцех Белтовський. Живопис, 1911 (вул. Чупринки, 60)Юліуш Войцех Белтовський. Скульптура, 1911 (вул. Чупринки, 60)Юліуш Войцех Белтовський. Архітектура, 1911 (вул. Чупринки, 60)Юліуш Войцех Белтовський. Ощадність, 1912 (Листопадового чину, 10)Юліуш Войцех Белтовський. Праця, 1912 (Листопадового чину, 10)Юліуш Войцех Белтовський. Сільське господарство, 1912 (Листопадового чину, 10)Юліуш Войцех Белтовський. Техніка, 1912 (Листопадового чину, 10)Юліуш Войцех Белтовський. Торгівля, 1912 (Листопадового чину, 10)

Інші профілі

Йоахім Вайнгарт (Joachim Weingart)

Йоахім Вайнгарт (Joachim Weingart)

Представник «паризької школи». Автор фігуративних композицій, натюрмортів та пейзажів, що характеризуються використанням жовто-коричневих та червоних тонів

Володимир Немира

Володимир Немира

Світогляд художника сформувався під впливом українських художників-модерністів — Нью-Йоркської групи Юрія Соловія, Михайла Дзиндри, Емми Андієвської, котрі творили в США ще у 1960-1980х роках